вівторок, 20 лютого 2024 р.

Нотатки філологині
Нотатка десята. До Дня рідної мови. Позбуваймося мовних помилок


Привіт!
21 лютого відзначаємо День рідної мови. Маємо чудову нагоду позбутися нарешті найбільш прикрих мовних помилок! Читайте уважно і запам'ятовуйте.

Будь ласка, пишіть окремо «будь ласка»
Це усталене словосполучення пишеться окремо, без дефіса та виділяється з обох боків комами. Тут немає частки «будь-», а є окреме слово. Це змінене словосполучення «будьте ласкаві».
 
На жаль, дехто неправильно пише «на жаль»

Теж пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль наклався ще й біль». Тим паче, правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника. Наприклад: «На превеликий жаль».
 
Внаслідок роздумів заміняємо канцеляризм «у результаті»
Внаслідок  — це прийменник, що утворений із поєднання непохідного прийменника «в» та іменника «наслідок». Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука «в результаті» пишеться завжди окремо.
 
З-поміж прийменників запам’ятайте «з-поміж»
Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-», пишуться через дефіс.
 
Я рахую решту
Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах: казати «Я рахую» у значенні «Я вважаю».  Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово «решта». У магазинах ми беремо саме її, а не «здачу». Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість «здача іспитів» правильно казати «складання іспитів».
 
Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь
Все просто: два різні слова — два різні сенси. Мимохіть — без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. Мимохідь — не зосереджуючись на чомусь; на бігу, по дорозі. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його не ретельно, не зосереджуючись».
 
Протягом осені не стій на протязі

Ще одна типова помилка: калька «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що протяг — це потік повітря, що в замкненому просторі виникає через отвори, розташовані один проти одного. Скажімо: «У квартирі — протяги». Коли ж маємо сказати щось про проміжок часу, слід говорити «протягом» або «впродовж».
 
Бракує знань, бо був відсутній на уроці
Відсутній — так ми кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді краще сказати «бракує».
 
При нагоді ця річ стане мені в пригоді
Теж різні слова з різними значеннями, які регулярно плутають. «Нагода» — це зручні обставини, момент, який підходить для чогось. А ось «пригода» — це потреба, користь або ж несподівана подія. Тож речення можна пояснити так: «У потрібний момент ця річ буде мені корисною».
 
Навчаємо практичних навичок
Плутанина інколи виникає з відмінком іменника, який іде після дієслова «навчати». Навчати можна лише чогось, а не чомусь.
 
Брав участь та посів перше місце

Скальковану конструкцію «приймати участь» завжди варто замінювати на стилістично правильний варіант «брати участь». А місця, відповідно, не «займають», а «посідають».
 
Вчитель дозволяє повторювати, бо це дає змогу запам’ятати
«Дозволяти» — це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу».
 
Перебувають біля школи, що розташована на вулиці
Слово «знаходитися» у значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Замість цього є такі слова: «розташовуватися» — про географічне положення, «міститися» — входити до складу, бути всередині, «перебувати» — людям у певному місці.

Бонус! 
За що ми любимо нашу милозвучну мову
У нас є унікальні кольори: барвінковий (світло-блакитний, колір квітів барвінку), жаристий (яскраво-червоний, колір жару), капуциновий (відтінок коричневого), миртовий (відтінок темно-зеленого), смарагдовий (яскравий відтінок синювато-зеленого, колір коштовного смарагду), кубовий (насичено-синій, індиго), бразолійний (глибокий темно-синій, колір сандалу), прюнелевий (відтінок чорного, колір стиглих ягід шовковиці), кармазиновий (темно-малиновий).
 
Маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба,  інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання.
 
Десять синонімів до слова «вчитель»: напутник, направник, наставник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин.

Плекайте мову щодня, а не лише на свята! До нових зустрічей!

У дописі використано матеріали з відкритих інтернет-джерел.

неділю, 28 січня 2024 р.

Нотатки філологині
Нотатка дев'ята. Як СРСР знищував українську мову


Привіт!
Сьогодні про  дещо важливе та актуальне, надто в контексті теперішньої війни.

Чи чули ви коли-небудь такі слова, як «підсоння», «бережина» або «вигріння»? Можливо, ви знали, що «бігун» не має нічого спільного зі спортом? Історія української мови, як і всього українського, сповнена болю та трагедій. Сотні років знищення, десятки заборон та тисячі питомо українських слів, які були змінені на росіянізми. Обґрунтовуючи свої злочини ідеєю зближення націй і боротьби з буржуазним націоналізмом, радянська влада вчиняла справжній лінгвоцид, із наслідками якого ми досі зіштовхуємося.

Втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом. Як зазначав Юрій Шевельов, ні польський, ні румунський, ні угорський уряди (які контролювали частину українських територій) до цього не вдавалися. Не застосовувала таку практику і царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони обмежувались засобами зовнішнього тиску: заборонами української мови, впровадженням державної мови в систему освіти, демографічною політикою переселення українців на неукраїнські території, а українські землі заселяли представниками панівної нації тощо. Натомість радянська влада встановила контроль над структурою української мови. Шляхом редакторської й лексикографічної практик обмежувались у вжитку певні українські слова, словотвірні й граматичні форми та синтаксичні конструкції, замість яких пропагувались інші, ближчі до російської мови або ж цілком перенесені з російської.

З української мови прибирали слова, які указували на її оригінальність та засвідчували відмінність від російської. Казали, що очищають мову від архаїчних, застарілих та штучних елементів і канцеляризмів. Мову вважали зброєю для боротьби проти "націоналістичної архаїзації, примітивізму і відрубності".

Дослідниця Орися Демська у своїй праці «Реєстр репресованих слів» пояснює, що радянська влада не лише змінювала цілі слова, як-от «будущина» на «майбутнє» чи «виміна» на «обмін», а й вилучала невідповідні префікси й суфікси, наприклад «надвиробництво» стало «перевиробництво».

Сьогодні ми підготували для вас невеликий перелік наших автентичних слів, які були репресовані.

Автомобілярня - автозавод
Безглядний - абсолютний
Безнастанний - неперервний
Бережина - берегова лінія
Бігун - полюс
Вагало або хитун - маятник
Валок - циліндр
Вдача - властивість
Виїмок - виняток
Вигріння - вивітрювання
Вогкість - вологість
Горбовина - височина
Городина - овоч
Граностовп або граняк - призма
Далебі - чесне слово
Далекогляд - телескоп
Двигіт - струс
Доземний - вертикальний
Електровня - електростанція
Живе срібло - ртуть
Заграва північна - сяйво полярне
Заклямровувати - брати в дужки
Засновок - гіпотеза
Заточина - бухта
Звіхневий - косий
Квас - кислота
Кіш - бункер
Кружало - диск
Мерзлина - мерзлота
Мінення - затемнення
Мряковина - туманність
Мутра - гайка
Навпаковий - обернений
Надма - дюна
Обрус - скатертина
Оник - нуль
Осоння - на сонці
Офірувати - пожертвувати
Партика - скибка хліба
Пасок - смуга
Первень - елемент
Перекутня - діагональ
Південник - меридіан
Підсоння - клімат
Простопад - перпендикуляр
Рамено - плече
Рівнолежник - паралель
Сочка - лінза
Спиж - бронза
Суходіл - континент
Тамувати - зупиняти
Тепломір - термометр
Улоговина - западина
Хідник - тротуар
Чудуватися - дивуватися

Це лише невелика частина таких слів. На жаль, їх набагато більше. Доповнюйте цей перелік у коментарях.
Плекаймо нашу мову та відроджуймо її!
До зустрічі!

У дописі використано матеріали з відкритих інтернет-джерел.


пʼятницю, 22 грудня 2023 р.

Нотатки філологині
Нотатка восьма. Цікаві факти про українську мову


Привіт!
Наша мова дивує нас щодня своєю красою та стійкістю. Сьогодні ж вона здивує вас неймовірними фактами!

1. Двоїна - втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 році задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.

2. В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.

3. У 1918-1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Так, значно ширшими були межі поширення української мови раніше. Слід лише поглянути на мовну карту 1871 року, де солов’їна розлітається «Від Сяну до Дону».

4. Українська мова тісно повязана зі старослов’янською - спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян. І так, слов’яни - це мовна група, тобто країни, які об’єднує перш за все мова.

5. За доведеними результатами дослідження вченого В. Кобилюха, наша мова почала формуватися ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тож походження багатьох слів слід шукати в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, адже вони виникли пізніше за українську.

6. Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму це, мабуть, не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.

7. Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів - аж 45 - має слово «бити».

8. Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків слова, які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як літні люди вимовляють «ХВ» замість «Ф» (фанера - хванера, Федір - Хведір)?

9. Сім відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, бере свій початок у  граматиках давніх мов: латині, грецькій та санскриті.

10. В українській мові дві букви «Г». Раніше, одна із них, яка позначається як «Ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.

11. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.

12. Починаючи з 18 і до 19 століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю правописів українська мова перевершує навіть найскладнішу - монгольську.

13. У кінці 16 на початку 19 століть в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій накреслення деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.

14. Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у цій місцевості.

15. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря. Частково вони присутні й у інших слов’янських мовах, чого не скажеш про російську.

16. Найдовше слово в українській мові - «дихлордифенілтрихлорметилметан». Ця назва хімікату для боротьби з шкідниками складається аж з 30 літер!

17. Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються і сьогодні.

18. Івана Котляревського не дарма вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди» наша мова стала літературною.

19. Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у давньоіндійській мові - ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас із давнини у 5 тисяч років.

20. Українську мову за останні 4 століття намагалися вбити аж 134 рази. Тут згадуємо про найвідоміші Валуєвський циркуляр, Емський указ та ще багато заборон.

Який факт вразив вас найбільше? Пишіть у кометарях!
До зустрічі!

У дописі використано матеріали з відкритих інтернет-джерел.

пʼятницю, 24 листопада 2023 р.

Чернівецькі адреси Ольги Кобилянської


Письменниця Ольга Кобилянська приїхала з родиною до Чернівців у листопаді 1891 року та прожила тут понад пів століття.
Як вона писала в автобіографії 1927 року: "Тут я увійшла в українську громаду, мала можливість пізнати українську літературу, журнали, зноситись з освіченими українцями, їх жінками, а також з молодіжжю, взагалі входити "в серце" Буковинської України, час від часу виїжджати до Галичини друкувати свої твори...".
Через різні сімейні обставини й матеріальну скруту Ольга Кобилянська досить часто міняла помешкання, та завжди витворювала довкола себе той простір, який їй потрібен був і для життя, і для творчості.
Спершу Ольга Кобилянська мешкала на вулиці Рошергассе (нині Гастелло) в надзвичайно скромних умовах умовах і не мала можливості прийняти в себе Осипа Маковея. Тому детально описала йому свій маршрут, де її моєжна було зустріти.
Пізніше письменниця переселилась з родиною на вулицю Панську. Правда, і там в неї були найскромніші умови для життя. Тоді їй не могло навіть прийти на гадку, що цю вулицю колись назвуть її іменем.
На вулиці Новий світ (нині Шевченка) Ольга Кобилянська проживала двічі й найдовше. Саме сюди вперше до неї приїхала Леся Українка, яка назвала це помешкання "санаторієм на Новому світі".
На початку 1903 року родина Кобилянських знову лагодиться переїжджати на нову адресу. Помешкання буде надто скромне і не придатне для повноцінного проживання.
На вулиці Петровича, в малесенькому будиночку № 8, письменниця пережила надзвичайно важкі роки Першої світової війни. Її відвідувало дуже багато людей, котрих воєнні дороги закидали до Чернівців.
Із травня 1919 по 30 квітня 1920 року Ользі Кобилянській довелося замешкати в нотаріальній конторі Миколи Драгомирецького, яка знаходилась на другому поверсі будинку № 10 на Ringplatz (нині Центральна площа).
З травня 1920 року по травень 1926-го письменниця проживала в особняку брата Юліана на вулиці Балті-Нестора, 11 (нині Ольжича, 43).
Невблаганні обставини знову змусили родину поміняти місце проживання. Цього разу це було помешкання поблизу Резиденції митрополитів, на тодішній вулиці Євзебія Поповича (нині Главки, 18). Тут відсвяткували 40-річчя літературної діяльності письменниці.
І останній пристанок її в Чернівцях – вулиця Одобеску, 5 (нині Софії Окуневської, 5). Нарешті Ольга Кобилянська отримала свій куточок, якого так прагнула: "А я б так бажала в Чернівцях малий домочок собі закупити, щоб в послідних роках мого життя не тягатися по ріжних домах...". Тут письменниця проживала до останніх днів – 21 березня 1942 року. Зараз у цьому будинку знаходиться літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської, відкритий 1944 року.

У Чернівцях з Ольгою Кобилянською пов’язано 13 адрес:
1. Одноповерховий будинок на вулиці Рошергассе, 25 (нині Гастелло). Проживала там з 1891 до 1894 року.
2. Одноповерховий будинок на вулиці Войнаровичгассе (тепер – Фучика, 5). Роки проживання – з 1894 по 1895 рік.
3. Знову повернулася на вулицю Рошергассе, 13 (нині Гастелло) і мешкала там з 1895 по 1896 рік.
4. Вулиця Панська, 47 (нині Кобилянської) – з 1896 по 1899 рік.
5. Одноповерховий будинок на розі вулиць Новий світ, 61 (тепер Шевченка, 83) і Піцеллі (зараз Назарія Яремчука). Проживала там з 1899 до 1903 року.
6. На вулиці Штернгассе, 6 (нині Костянтина Томащука) проживала протягом 1903-1904 років.
7. На вулиці Новий Світ, 46 (нині Шевченка, 82) – з 1904 по 1913 роки.
 8. Вулиця Шмідта, 14 (нині Целана) – протягом 1913-1914 років.
9. Вулиця Петровича, 8 – протягом 1914-1919 років.
10. Нотаріальна контора Драгомирецького – з 1919 по 1920 рік.
11.Особняк брата Юліана на вулиці Балті-Нестора, 11 (зараз – Олега Ольжича, 43). Роки проживання: 1920-1926.
12. Будинок на нинішній вулиці Йозефа Главки, 18 (1926-1929 роки).
13. Перший і єдиний власний будинок Ольги Кобилянської на вулиці Одобеску, 3 (нині – Софії Окуневської, 5).
У дописі використано матеріали з відкритих інтернет-джерел.