Гортенза, Царівна, Гірська орлиця
Ользі Кобилянській - 161
Ольга
Кобилянська за офіційно-науковими визначеннями – “модерністка”, “феміністка”,
“активістка”. А для нас вона – Гортензія й Царівна. І їй сьогодні 161. У день
її народження згадуємо її життєвий шлях та ловимо себе на думці: яка ж вона
була крута!
Вона
з німецько-польського роду Вернерів (відомий німецький поет Захарій Вернер – її
далекий родич). Але все свідоме життя ідентифікувала себе як українку.
Мандрувала
Європою, але майже 50 років прожила в одному місті, у наших Чернівцях. Тоді –
Австро-Угорських.
Вільно
розмовляла польською, німецькою, румунською, чеською. Але закохалася в
українську, самотужки її вивчила й писала нею більшість творів.
Вона
грала на трьох музичних інструментах, непогано малювала, добре їздила верхи й у
юності мріяла про акторство. Але присвятила себе літературі.
У
14 написала перший вірш, у 17 – перше оповідання. А в 25 – першу в історії
української літератури сцену фізичного кохання. Настільки інтимну, що її не
взяли у друк.
Відчайдушно,
залежно кохала лише одного чоловіка, навіть інколи заради нього применшувала
свій вік. Але так і не вийшла заміж.
Вона
не шукала знайомства з Лесею Українкою, мала вірних подруг – таких же емансипе
Кобринську, Окуневську й Кохановську. Леся сама запропонувала “конкурентці по
цеху” знайомство й запросила у маєток під враженням від її творів. І згодом
стала найкращою подругою.
Вона
першою з українських письменників хотіла екранізувати свої твори і навіть
подавала сценарій свого «Зілля…» в одну з німецьких кіностудій. Але почула
відмову.
Не
мала дітей, але мала племінницю, яку виховувала як рідну доньку. А тепер має
правнуків, які досі мешкають у Франції та її улюблених Чернівцях.
Листівка
з Кобилянською (дивись вище)
дуже точно передає її суть: холод у погляді, поставі, виразі обличчя і полум'я в
душі, як її червона сукня.
З
днем народження, Олю!
Матеріали ukrainky.com.ua
Зображення
ЇS Shop (@kramnychka_is_shop)