пʼятниця, 28 березня 2025 р.

                            Митець великої душі   

    Саме сьогодні, в день коли 100 років тому народився великий маестро, хочеться в черговий раз заглибитись в його творчість, ще і ще раз насолодитись його невимовно чуттєвими, близькими кожному із нас ліричними піснями, оперними аріями, чудовими виставами…

  Як зазначає дослідник його творчості Юрій Станішевський, книга якого є у фондах нашої бібліотеки, Дмитро Гнатюк співав на численних музичних та пісенних фестивалях, подорожував з піснями у різних країнах світу, де завжди мав шалений успіх. Бо нікого не могли залишити байдужими слова і мелодії таких популярних пісень, як “З сиром пироги”, “Гандзя”, “ Їхав козак за Дунай”, “Ніч яка місячна”, “ Ой у полі криниченька” та сотні інших у майстерному виконанні митця.

  А яким різноплановим був оперний репертуар Дмитра Михайловича, який виконав більше ніж півсотні складних і великих ролей. Серед них Остап у Тарасовій Бульбі, Фігаро у Севільському цирульнику, Султан у Запорожцях за Дунаєм

  А з яким успіхом пройшли вистави “Кармен”, “Фігаро”, “Демон”, “Трубадур”, “Весілля Фігаро”, “Богдан Хмельницький” та ряд інших, де головні партії виконував саме він.

  Ці декілька рядків про нашого славного земляка, це лише намір спонукати Вас до прочитання численних публікацій в періодичній пресі, інтернет ресурсах, а особливо в книжкових виданнях, які належним чином розкривають всебічні грані таланту Дмитра Михайловича.

 А ще ми пишаємося колекцією видань з приватної бібліотеки Дмитра Гнатюка, які подарував нам наш земляк, який тепер теж на небесах, Василь Іванович Фольварочний.    

 



Любязно запрошуємо Вас завітати до бібліотеки і отримати насолоду від прочитання книг про Дмитра Гнатюка.

 


пʼятниця, 20 грудня 2024 р.

Вдосконалюємо навички роботи з УДК!


Працівники відділу взяли участь у науково-практичному семінарі «Методика індексування видань за національним еталоном Універсальної десяткової класифікації», проведеного Книжковою палатою України імені Івана Федорова. Семінар проходив онлайн на платформі "Google Meet". Фахівцями Книжкової палати було надано змістовні роз’яснення щодо систематизування нових тематичних понять та практичні поради щодо їх систематизації. Дані рекомендації виставлені на сайті Книжкової палати імені Івана Федорова і надалі допомагатимуть систематизаторам і, зокрема працівникам нашого відділу, в подальшій практичній роботі.



середа, 27 листопада 2024 р.

 Гортенза,  Царівна, Гірська орлиця
Ользі Кобилянській - 161


Ольга Кобилянська за офіційно-науковими визначеннями – “модерністка”, “феміністка”, “активістка”. А для нас вона – Гортензія й Царівна. І їй сьогодні 161. У день її народження згадуємо її життєвий шлях та ловимо себе на думці: яка ж вона була крута!
Вона з німецько-польського роду Вернерів (відомий німецький поет Захарій Вернер – її далекий родич). Але все свідоме життя ідентифікувала себе як українку.
Мандрувала Європою, але майже 50 років прожила в одному місті, у наших Чернівцях. Тоді – Австро-Угорських.
Вільно розмовляла польською, німецькою, румунською, чеською. Але закохалася в українську, самотужки її вивчила й писала нею більшість творів.
Вона грала на трьох музичних інструментах, непогано малювала, добре їздила верхи й у юності мріяла про акторство. Але присвятила себе літературі.
У 14 написала перший вірш, у 17 – перше оповідання. А в 25 – першу в історії української літератури сцену фізичного кохання. Настільки інтимну, що її не взяли у друк.
Відчайдушно, залежно кохала лише одного чоловіка, навіть інколи заради нього применшувала свій вік. Але так і не вийшла заміж.
Вона не шукала знайомства з Лесею Українкою, мала вірних подруг – таких же емансипе Кобринську, Окуневську й Кохановську. Леся сама запропонувала “конкурентці по цеху” знайомство й запросила у маєток під враженням від її творів. І згодом стала найкращою подругою.
Вона першою з українських письменників хотіла екранізувати свої твори і навіть подавала сценарій свого «Зілля…» в одну з німецьких кіностудій. Але почула відмову.
Не мала дітей, але мала племінницю, яку виховувала як рідну доньку. А тепер має правнуків, які досі мешкають у Франції та її улюблених Чернівцях.
Листівка з Кобилянською (дивись вище) дуже точно передає її суть: холод у погляді, поставі, виразі обличчя і полум'я в душі, як її червона сукня.
З днем народження, Олю!

Матеріали ukrainky.com.ua
Зображення ЇS Shop (@kramnychka_is_shop)

пʼятниця, 4 жовтня 2024 р.

З днем народження, рідні Чернівці!


Я корінна чернівчанка в другому поколінні (дозволю собі трохи запишатися та задерти носа). Тут я народилася, навчалася в школі та університеті. Коли була молодшою, дещо шкодувала, що не поїхала на навчання в якесь інше місто, але, зрештою, все склалося саме так, як мало скластися. Часом мені кажуть, що я панська дитина, інтелігентка, міська аристократка, що виросла в будинку на вулиці Кобилянської і на цій-таки вулиці працюю в бібліотеці.
Ну, власне, так воно і є. Змалечку батьки мені прищеплювали любов до рідного міста. Мама завжди наголошувала, що варто дивитися не лише під ноги, а зводити погляд на будівлі, небо, дерева - все те, що навколо нас, бо ось воно, наше місто, яке живе, дихає, таїть у собі давні історії...
Чернівці - українське місто з мультикультурним колоритом та шлейфом європейської шляхетності. Давня історія гармонійно поєднується з сучасністю. Вулиці міста зважди повні людей, адже місто - це його мешканці, що наповнюють кожен куточок життям.
Часто Чернівці називають маленьким Віднем, Парижем чи ще якимось містом. Але Чернівці - унікальні та самобутні, тому не потребують таких порівнянь.
Сьогодні у мого міста день народження. Зі святом, мої любі Чернівці! А я й далі гулятиму твоїми вуличками та знаходитиму красу там, де її зазвичай не помічають. А варто лише озирнутися...
Пропоную поглянути на звичні Чернівці з дещо незвичних ракурсів. Ви будете зачаровані!
Іра Степанова
Фото взяті з відкритого доступу в застосунку Pinterest