Гортенза,  Царівна, Гірська орлиця

Ользі Кобилянській - 161

Ольга Кобилянська за офіційно-науковими визначеннями – “модерністка”, “феміністка”, “активістка”. А для нас вона – Гортензія й Царівна. І їй сьогодні 161. У день її народження згадуємо її життєвий шлях та ловимо себе на думці: яка ж вона була крута!

Вона з німецько-польського роду Вернерів (відомий німецький поет Захарій Вернер – її далекий родич). Але все свідоме життя ідентифікувала себе як українку.

Мандрувала Європою, але майже 50 років прожила в одному місті, у наших Чернівцях. Тоді – Австро-Угорських.

Вільно розмовляла польською, німецькою, румунською, чеською. Але закохалася в українську, самотужки її вивчила й писала нею більшість творів.

Вона грала на трьох музичних інструментах, непогано малювала, добре їздила верхи й у юності мріяла про акторство. Але присвятила себе літературі.

У 14 написала перший вірш, у 17 – перше оповідання. А в 25 – першу в історії української літератури сцену фізичного кохання. Настільки інтимну, що її не взяли у друк.

Відчайдушно, залежно кохала лише одного чоловіка, навіть інколи заради нього применшувала свій вік. Але так і не вийшла заміж.

Вона не шукала знайомства з Лесею Українкою, мала вірних подруг – таких же емансипе Кобринську, Окуневську й Кохановську. Леся сама запропонувала “конкурентці по цеху” знайомство й запросила у маєток під враженням від її творів. І згодом стала найкращою подругою.

Вона першою з українських письменників хотіла екранізувати свої твори і навіть подавала сценарій свого «Зілля…» в одну з німецьких кіностудій. Але почула відмову.

Не мала дітей, але мала племінницю, яку виховувала як рідну доньку. А тепер має правнуків, які досі мешкають у Франції та її улюблених Чернівцях.

Листівка з Кобилянською (дивись вище) дуже точно передає її суть: холод у погляді, поставі, виразі обличчя і полум'я в душі, як її червона сукня.

З днем народження, Олю!

Матеріали ukrainky.com.ua

Зображення ЇS Shop (@kramnychka_is_shop)