Сьогодні ми відзначаємо День скорботи і вшанування пам’яті жертв Другої світової війни.

Ми згадуємо і наших рідних, які були учасниками тієї жорстокої війни, тих, хто загинув від рук ворогів.

Наша багатостраждальна земля не забуває своїх героїв, наші сім’ї зберігають пам'ять про них, несучи її з покоління в покоління. Так, а не інакше і повинно бути, щоб розуміли наші вороги, що ми будемо захищати нашу землю, навіть ціною власного життя.

Мій дідусь воював. На щастя йому вдалося вижити у тій страшній війні. Пам’ятаю, як ми з моїм братом з захопленням слухали розповіді дідуся, пишалися ним. І хоча дідусь був стриманий у змалюванні бойових дій, жаліючи нашу дитячу психіку, ми на все життя запам’ятали його як героя, який захистив нас від жорстокого ворога. Я навіть складала вірші про нього, писала учнівські твори, змальовуючи його героїчні вчинки.

Брат моєї бабусі воював на стороні УПА і загинув від рук уже іншого ворога України -  катів НКВД. Довгий час сім'я навіть не могла знайти його могилу…

Тато мого чоловіка теж був на війні. Йому, як і мільйонам інших його однолітків, прийшлося пройти через жорстокі дні воєнного лихоліття.

Тому, пам’ятаючи наших батьків, дідів, прадідів, ми не повинні забувати ті страшні злочини проти людяності, не повинні забувати, яку ціну заплатили наші сім’ї і, на превеликий жаль, платять і сьогодні.

                            Вічна пам'ять жертвам Другої світової війни!
                                                                                                        Повержук Р. К.