Материнська любов, яка вона…
Як виховати наших дітей, щоб
вони по-справжньому любили і шанували своїх батьків, були справжніми людьми.
Це не просте завдання для нас
усіх.
У кожній сім’ї складаються свої взаємовідносини. Ми намагаємося
дати своїм дітям все: найкращу освіту, найкращі іграшки, все най, най…
І поступово перетворюємо їх
на егоїстів. Частенько в супермаркетах, на базарі ми спостерігаємо як діти
б’ються в істериці, вимагаючи ту чи іншу іграшку, телефон і т. п.
І ми йдемо їм на поступки,
купуємо, навіть тоді, коли не дуже багато в кишені грошей, навіть тоді, коли
воно не особливо потрібне…
А далі планка стає все вищою,
вимоги зростають.
І настає час, коли ми не в змозі купити машину, квартиру…
А вони так звикли. І з’являються перші
різкі слова, образи…
Мені ж, саме сьогодні, хочеться поділитись
своїми спостереженнями за однією сім’єю.
У сім'ї четверо синів, які
росли фактично без батька. Він був, десь там…
І от ці хлопчики росли,
підростали. В ті часи, коли не було можливості купити навіть хліба, молока,
тобто самого необхідного. Та навіть на це, саме елементарне - бракувало грошей.
Щоб допомогти мамі, вони, ще
зовсім малими, мили машини на Калинці, шукали бодай якийсь підробіток.
Ті мізерні кошти вони не
тратили на себе, ні. Їх віддавали Мамі. Маму вони називають на Ви, так прийнято
в сім’ї. Думаю, що це теж
відіграє свою виховну роль.
Хлопці виросли. Створили
власні сім'ї. Але ніколи не забувають прийти до Мами, запитати, що і як,
допомогти.
Вона часто хворіє… І от, коли
в черговий раз потрапила в лікарню, день і ніч, по-черзі, вони доглядали її,
прали її речі, носили їсти. Навіть відмовлялись від сторонньої допомоги. Без зайвих слів, без бодай якогось незадоволення…
Настільки в їхніх серцях розвинута вдячність, щира любов до Мами, яка
останній кусок хліба завжди ділила на чотири рівні частини, всім однаково…
Всіх зігрівала материнською
любов’ю.
Без пафосу, без зайвих слів…
Повержук Р. К.
Немає коментарів:
Дописати коментар